Історія Піщанської гімназії-початкової школи

В часи масового поширення церковнопарафіяльної освіти на Київщині (60-ті роки XIX століття) Піщана не мала своєї церкви і не становила окремої парафії. А тому довгий час не було тут і власної приходської школи.

Втім, оскільки Піщана вважалася приселком білоцерківської Преображенської парафії, то бажаючі мешканці села могли віддавати своїх дітей на навчання до однієї з білоцерківських шкіл, відкритих настоятелем Преображенської церкви о. Петром Лебединцевим. Це, звичайно, було незручно — особливо у весінню та осінню негоду.

Тому вже на початку 70-х років XIXст. в селі було відкрито невелику школу грамоти, де навчали не представники духовенства, як в традиційних церковнопарафіяльних школах, а місцеві грамотії. Школа була однокласною. Відомо, що в 1872 р. в ній навчалося 10 першокласників та 2 першокласниці. Проте, такі школи, не маючи жодних стабільних джерел існування, довго не функціонували. Коли минав перший ентузіазм після появи шкіл по темній кріпацькій епосі, то такі школи нерідко просто зникали. Очевидно, саме така доля чекала і на школу в с. Піщаній — документи 80-90-х років нічого не згадують про існування в селі навчального закладу.

Але на початку XX ст., коли потреба в освіті стала вельми відчутною, миряни Піщаної в 1903 р. спорудили в селі новий храм в ім'я мучениці Параскеви і відкрили при ньому окрему церковнопарафіяльну школу. Піщанський храм не мав самостійного статусу — він вважався приписним до храпачанської Михайлівської парафії.

Відповідно, засновником і керівником школи с. Піщаної був настоятель з с. Храпачів о. Яків Росновський. Він мав чималий досвід педагогічної діяльності — після закінчення духовної семінарії майбутній священик довгий час працював шкільним вчителем у Тетієві. Ці навики збагачувалися ще й власним досвідом навчання та виховання — пастир був батьком шести дітей. За старанну пастирську та педагогічну діяльність священик був нагороджений набедреником та скуфією від імені київських митрополитів.; Заснована о. Яковом школа була однокласною і мала титул школи грамоти — тобто, належала до нижчого типу церковнопарафіяльних шкіл.

У 1906 р. громада села збудувала школу на дві класні кімнати. В одній навчалися діти українських селян, в іншій - польських.

У дні жовтневих подій 1917 р. приміщення школи було зруйноване. Діти навчалися в будинку економа Кветовського. У ті часи, коли Україна виборювала свою незалежність, будинок економа був зруйнований, а школу перевели в центр села, де раніше була корчма.

Школа працювала нерегулярно. Лише у 1922 р, вчителі А.К. Ястреб і Я.О. Симоненко організували навчання в 1-х класах. У трьох класах було 45 учнів.

 У 1923-1925 рр. школу очолював Л. К. Ястреб. У ці роки в селі й у школі розвивається художня самодіяльність, відбуваються зустрічі дітей з робітниками Білої Церкви.

У 1923 р. в школі створено комсомольську і піонерську організації, У 1922-1930 рр. ліквідовано неписьменність у селі.

У 1923 р. відкрили 5-й клас й одночасно добудували класну кімнату. Перший директор семирічної школи - О. Гемблюк. У школі працювало 7 учителів. Перший випуск семикласників відбувся в 1936 р.

У роки Великої Вітчизняної війни школа не працювала. Після звільнення Білоцерківщини від окупантів відкрили семирічну школу, яку відвідували діти сіл Скребиші, Храпачі, Глушки. Перший повоєнний випуск відбувся в 1945 р. Упродовж наступних 20 років зі стін школи випущено 837 учнів.

У 1970 р збудовано нове приміщення школи, яка стала середньою У є спортзала, майстерня, господарські приміщення, їдальна, музейна кімната.

У 1973 – 2000 рр. директором школи був відмінник народної освіти А.І. Онопрієнко. У 2001/2002 навчальному році в школі працює 16 вчителів, які навчають 175 учнів. 

У 2015 -2016 рр. відбувся капітальний ремонт фасаду приміщення та даху.